11 березня виповнюється 200 років від дня народження Олександра Степановича Афанасьєва-Чужбинського

     11 березня виповнюється 200 років від дня народження Олександра Степановича Афанасьєва-Чужбинського (1816, ін. 1817–1875). Український та російський письменник, історик, мовознавець і етнограф, представник української романтичної поезії середини ХІХ ст. Учасник етнографічних експедицій по Україні Російського географічного товариства, інспектор шкіл грамотності Балтійського флоту, завідувач музею Петропавловської фортеці. Автор віршів, повістей, романів, творів про Т. Шевченка, упорядник «Словаря малорусского наречия», анонімної збірки віршів «Що було на серці», деякі вірші з цієї збірки («Скажи мені правду, мій любий козаче», «Ой, у полі могила», «Прощання») близькі до народних пісень.

ШЕВЧЕНКОВІ

 Гарно твоя кобза грає, любий мій земляче:

 Вона голосно співає, голосно і плаче.

 І сопілкою голосить, бурею лютує,

 І чогось у бога просить, і чогось сумує.

 Ні, не люди тебе вчили: мабуть, сама доля,

 Степ, та небо, та могили, та широка воля!

 Мабуть, часто думка жвава труни розкривала

 І козацька давня слава як сонечко, сяла;

 І вставали з домовини закуті в кайдани

 Вірні діти України: козаки й гетьмани.

 І святі кістки біліли спалених в Варшаві;

 І могили кровавили прадіди безглаві.

 Мабуть, ти учивсь співати на руїнах Січі,

 Де ще рідна наша мати зазирає в вічі;

 Де та бідна мати просить кожну душу щиру,

 Хто по світу кобзу носить, щоб співати миру

 Про козацтво незабутнє, вірне, стародавнє,

 Про життя козацьке смутне, смутне, але славне.

 Знаю ж, братику рідненький, як учивсь ти грати:

 Ти послухав теї неньки — та й став нам співати.

                                                                      1841, Чугуїв